Telegram в Україні: парламентарі та експерти обговорили загрози платформи
Платформа Telegram залишається середовищем, у якому поширюється дезінформація щодо України, а ворожі спецслужби вербують там наших співгромадян. Про це говорили учасники дискусії “Telegram в Україні: заборонити не можна регулювати”, яка відбулася в Українському медіа-центрі. Експерти, парламентарі та фахівці з інформаційної безпеки окреслили роль держави у врегулюванні діяльності Telegram, нагальні законодавчі рішення та ефективні інструменти протидії дезінформації.
“Власність Telegram не є прозорою для українського суспільства. Заснували його росіяни, він дотувався російськими корпораціями і вже те, що ця мережа в телефонах українців – становить певну загрозу. У ситуації, коли триває війна, не захищати себе інформаційно було б дивно”, – наголосив народний депутат України, Голова підкомітету з питань культурної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький. Він є співавтором Законопроєкту №11115, який передбачає регулювання діяльності Telegram та подібних платформ. Документ ще два роки тому був поданий до парламенту.
25 березня цього року профільний комітет ВРУ підтримав законпроєкт про регулювання діяльності Telegram в Україні. Його взяли за основу у першому читанні.
“Ми розглядаємо цей законопроєкт як перший крок із залучення до діалогу засобів передачі інформації через інтернет, не називаючи безпосередньо Telegram, хоча цієї мережі це стосується в першу чергу”, – наголосив Княжицький.
За його словами, Telegram є фактично монополістом в українському інформаційному просторі. Близько 80% українців отримують з нього інформацію, тоді як в інших країнах – від 5% до 30%. Разом з тим, небезпека криється не лише в Telegram, а й в інших мережах, через які Росія не тільки здійснює вплив на суспільство, а й може збирати інформацію про користувачів.
“У мережі Meta ми знаємо, очевидно, хто є власниками. Вони співпрацюють з українською державою так само, як і сервіси Google, YouTube. І частково регулюються Законом про медіа в Україні як відео-потокові сервіси. В той час, Telegram і деякі інші мережі не регулюються. Через анонімні канали здійснювалася компроментація, дезінформація. Вони стали “шлюзами” для російської пропаганди. Ми хочемо цим законопроєктом врегулювати це – це необхідно, оскільки Україна знаходиться у воєнному стані”, – пояснив автор законопроєкту.
На те, щоб соціальні платформи контактували з Україною та дотримувалися вимог національного законодавства до контенту звернув увагу народний депутат України, голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
“Дивно, що вимоги щодо контенту до медіа ми виставляємо, а до соціальних платформ – ні. Ухвалення відповідного законопроєкту спонукає соціальні платформи різних юрисдикцій вступити в нормальний, системний діалог з Україною. Держава має показати, що вона до діалогу відкита, але має арсенал і засоби, якими може скористатися, якщо Україну не чують”, – наголосив Потураєв.
Телеграм – це величезна кіберзагроза. І створення законодавчої основи для регулювання платформи – важливе з огляду на нашу безпеку. На цьому акцентувала увагу керівниця напряму дослідження дезінформації OpenMinds Юлія Дукач. Вона також зазначила, що наразі в країні бракує фахівців із кіберзагроз і кібербезпеки.
За її словами, відсутність у Telegram правил, політик і модерації – це ідеальний простір для дезінформації. Другий момент- це відсутність кібербезпеки.
Юлія Дукач пояснила, що месенджер, у якому абсолютно всі ваші повідомлення не зашифровані, за замовчуванням є загрозою. Там неможливо створити груповий чат, аби він був зашифрованим. Не зашифрований і доступ до контактів. Є докази, що окремі сервери все ще знаходяться в Росії.
“Якщо чат створила вчителька чи школа, то всі фото наших дітей незашифрованими потрапляють на сервери. От наприклад, триває дискусія з європейцями про те, як росіяни отруюють штучний інтелект. На наших сканованих документах, на наших фотографіях, росіяни можуть створювати цей ШІ. Ці дані можуть стати матеріалом для тренування моделей ШІ, які належатимуть Росії”, – застерегла експертка.
Микола Княжицький наголосив, що йдеться не про заборону Telegram, адже наразі немає технічної відповіді, як в ефективний спосіб швидко це зробити. Хоча є позитивний досвід заборони через РНБО російських сервісів “ВКонтакте” і “Одноклассники”: заборона державою цих сервісів спонукала громадян від них відмовитися.
“Ми пропонуємо державі заявити свою позицію. Вона має полягати в тому, що ті чи інші мережі передачі інформації мають контактувати з українською державою. Якщо держава через уповноважені органи буде повідомляти, що та чи інша інформація становить загрозу національній безпеці, сприяє поширенню порнографії, насильства, порушує українське законодавство, то такі мережі повинні відгукуватися і забирати це. І для цього мають бути уповноважені представники цих мереж. Мережі мають інформувати про спосіб свого фінансування і свою власність. Це вкрай важливо для того, щоб ми знали, чи ця мережа є бізнесом, чи створена заради маніпуляції українською державою”, – заявив він.
Микола Княжицький наголосив, що насамперед важливо увійти в діалог із представниками мереж та платформ. Але, якщо вони не будуть співпрацювати з державою, не реагуватимуть на звернення, пропонується їх штрафувати, або вводити санкціЇ щодо засновників.
Микита Потураєв також підтримує необхідність санкційної системи і пропонує відтворити аналогічну до тієї, яка діє в Законі про медіа: попередження-штраф-блокування у випадку відсутності реагування.
Єдиний офіційний текст правопису став нормативним орієнтиром для всієї держави
1 березня 2026 року Національна комісія зі стандартів державної мови затвердила Український правопис як офіційний стандарт державної мови.
Цим рішенням виконано постанову Верховної Ради України «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави» від 15 січня 2026 року та введено в правове поле єдиний офіційний текст правопису.
Над текстом працювала спеціально створена робоча група з провідних науковців мовознавчих установ НАН України та університетів. Під час підготовки опрацьовано понад 1400 пропозицій від громадськості, а також відгуки й рекомендації від 27 органів державної влади, наукових і освітніх інституцій.
У межах повноважень робочої групи:
▪ удосконалено структуру правопису;
▪ внесено редакційні та технічні уточнення;
▪ вилучено з ілюстративної частини приклади, що стосувалися держави-агресора.
Важливо, що ці зміни не впливають на усталені норми правопису для користувачів.
Текст набере чинності після ухвалення постанови Кабінет Міністрів України про визнання такою, що втратила чинність, постанови від 22 травня 2019 року № 437 «Питання українського правопису» та буде одночасно опублікований на офіційному сайті Комісії.
Комісія також наголошує, що необхідно надалі працювати над правописом, вдосконалювати його та врегульовувати проблемні питання.
“Це спільні правила для всіх сфер – від шкіл до судів, від державних рішень до інформаційної політики. Єдина норма забезпечує послідовність і чіткість у публічному просторі”, – написала у Facebook Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики Тетяна Бережна.
Унікальна колекція книг Станіслава Вінценза тепер у Львівській національній науковій бібліотеці імені Василя Стефаника
Особиста колекція книг польського інтелектуала, письменника та філософа Станіслава Вінценза стане доступною для читання у залах Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника. До унікального зібрання входять близько тисячі рідкісних видань минулих століть, серед яких твори Данте, Гомера, Шекспіра, Платона та інших класиків світової культури. Особливу цінність колекції становлять авторські помітки та автографи Станіслава Вінценза, залишені на сторінках книг. До слова, 28 січня 2026 року виповнилося 55 років з часу як Станіслав Вінценз відійшов у вічність.
Станіслав Вінценз відомий як автор чотиритомного видання про Гуцульщину – “На високій полонині”. Чотирилогія стала енциклопедією гуцульського життя та популяризувала Гуцульщину для світу. Через радянську окупацію у письменник змушений був емігрувати й проживати далеко від улюбленого Карпатського краю. Досвід ув’язнення у енкаведистській в’язниці Вінценз описав у своєму творі «Діалоги з совєтами».
Тому його особисті книги це не лише бібліотечна колекція, а й джерело фактів про дослідника Гуцульщини та його сучасників.
Унікальну бібліотеку особистих книг Станіслава Вінценза віднайшла родина Лариси та Миколи Княжицьких, придбавши книги у нащадків Станіслава Вінценза та передавши їх на тимчасове зберігання до бібліотек Львова. Кілька років колекція зберігалася у бібліотеці Українського католицького університету й була доступною для студентів та науковців.
Із 2026 року книжкове зібрання зберігатиметься у фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника. Наразі колекцію опрацьовують науковці, частину видань відреставрують та відновлять.
Для книголюбів та усіх охочих побачити унікальні книги у бібліотеці незабаром організуємо спеціальну подію – інтелектуальний захід та відкриття «Книжкової полиці Вінценза».
«Книги з «полиці Станіслава Вінценза» містять чимало ще не досліджених фактів, інтелектуальних зв’язків і думок польського письменника, філософа. Важливо, що ця колекція є частиною публічної культурної спадщини. Такі книги мають зберігатися саме в науковій бібліотеці. Там їх зможуть досліджувати, відкривати нові сторінки історії європейської гуманітарної думки, зрештою, невідомі досі таємниці історії культури. Усі охочі матимуть можливість доторкнутися до історії інтелектуалів через книги з минулих століть», – зазначає членкиня наглядової ради ГО “Всеукраїнський демократичний форум” Лариса Княжицька.
Про Станіслава Вінценза: польський письменник, філософ, есеїст і культуролог народився 30 листопада 1888 року у селі Слобода- Рунгуська Коломийського району Івано-Франківської області. Навчався Станіслав у гімназіях в Коломиї та у Стрию. Згодом у львівському та віденському університетах вивчав право, біологію, психологію, філософію, санскрит, знав 14 мов. І хоч велику частину свого життя Станіслав Вінценз провів у еміграції – в Угорщині, Франції, Швейцарії. Головний твір свого життя – чотиритомне видання про Гуцульщину “На високій полонині” автор почав писати у 1930 році та працював над ним чотири десятиліття. Видання стало культурологічною збіркою у якій поєднано: пісні, звичаї, легенди, молитви, притчі.
Парламент прийняв Постанову про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави
У четвер, 15 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в цілому проєкт постанови № 14334 “Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави”. Це важливе рішення, яке вдосконалить українську законодавчу термінологію та впровадить сучасний варіант українського правопису. Нарешті позбудемося канцеляризмів і русизмів у правовій мові. Будемо далі активно розвивати україномовне середовище у всіх сферах.
“Захист і розвиток української мови залишаються серед першорядних завдань усіх гілок влади в Україні, об’єктом уваги і піклування громадянського суспільства», – йдеться у документі.
Майже сім років тому, у липні 2019 року вступив в дію Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Команда ГО “Всеукраїнський демократичний форум” тоді була активно залучена до проведення акції. Ми організували концерт і головну сцену акції у Львові. Загалом у 30 українських містах відбулися концерти та заходи. Митці, інтелігенція, громадські діячі вийшли на сцени, підтримали Закон про мову і наголосили на його важливості та історичному значенні.
Рік відповідального партнерства, довіри та спільних дій
Довіра, партнерство і спільна відповідальність стали головними цінностями нашого року. Разом із міжнародними друзями та українськими спільнотами команда ГО “Всеукраїнський демократичний форум” працювала для освіти, свободи слова й збереження культурної пам’яті.
Нас підтримував народ Тайваню. Технологічно розвинена, демократична держава надала благодійну допомогу на розвиток української освіти. Ми спільно реалізували проєкт комп’ютеризації та інноваційної освіти «Leave no one behind partnership»
96 шкіл із Львівської, Івано-Франківської та Полтавської областей отримали нову техніку для кабінетів інформатики та лабораторій робототехніки. 33 вчителі інформатики підвищили кваліфікацію з викладання STEM, програмування мовою Python та робототехніки. Старшокласники з 72 шкіл здобули практичний досвід командної роботи, розвитку стартапів і ділових переговорів.
Разом із редакторами українських ЗМІ ми вчилися протидіяти пропаганді та розвивати спільноту сучасних медіа. Ми вдячні за співпрацю Fundacja Geremka, Fundacja Liderzy Przemian та Польсько-американському фонду Свободи.
Редактори загальнонаціональних і регіональних українських медіа відвідали Республіку Польща, побували в редакціях провідних польських ЗМІ, поспілкувалися з європейськими дипломатами й експертами, щоб зміцнити професійні зв’язки та обговорити спільні виклики у сфері інформаційної безпеки.
Форум Via Carpatia 2025 відбувся у Львові – цього року ми проводили його в колі друзів. Радіємо, що Коло Вінценза розширюється, а цікавість до історії Карпатського краю та його самобутності зростає.
Ми й надалі розповідатимемо про спадщину видатного мислителя і гуманіста Станіслава Вінценза, який відкрив для світу Гуцульщину, зробив її впізнаваною та показав глибину давньої й надзвичайно багатої культури гуцулів. Це – надбання України, наша земля і наше минуле, яке варто знати, досліджувати й цінувати.
Продовжуємо визнавати внесок наших сучасників у гуманістичне служіння та розвиток регіонів і розповідати про таких лбдей. Цього року лауреаткою премії імені Станістава Вінценза стала професорка Оля Гнатюк.
В межах Via Carpatia 2025 ми презентували унікальне видання спадщини видатного українця Василя Мудрого, який творив політику у міжвоєнний період минулого століття і для нього тоді були важливими цінності демократії.
У Новий рік йдемо з новими планами та ідеями. Готуємо наступні проєкти.
Команда Всеукраїнського демократичного форуму відкрита до співпраці, партнерств і взаємодії.
Дякуємо всім за цей рік.
Зичимо добра, натхнення, витривалості й сили.
Бережімо один одного.
З Різдвом Христовим !
У Різдвяний час бажаємо миру в серцях, сили в щоденних справах і віри в майбутнє. Нехай світло Різдвяної зірки об’єднує, додає надії та нагадує про цінності, які ведуть нас разом – людяність, гідність і відповідальність одне за одного.
Різдво – це віра і натхнення, пам’ять роду й сила традицій. Саме таким, наповненим звуками трембіти, колядою і відчуттям глибинного спокою, побачив і відчув Різдво на Гуцульщині етнограф, письменник, філософ Станіслав Вінценз. Цитуємо фрагмент із твору “На високій полонині” Книга 1 “Правда старовіку” – Частина перша “За голосом трембiти”
“Трембіта озивається на святочні урочистості: на Різдво Господнє, на Святий Вечір та під час усеношної голосно лунає по горах від хати до хати, її голос перелітає через недоступні й засніжені самотні пущі. Ходить за колядниками, котрі зі світлом та музикою сходять вузькими стрімкими стежинами. Гори та ліси дрімають, затишно приспані в снігах, а голоси скрипочок пронизливо в’ються серед ночі. Їм могутньо вторує трембіта.
Коляда міцнить цей спокій зимового сну та підсилює відчуття блаженної безпеки.
На Святвечір наче лежиш на лоні Божім. Час зупинився. Світ і Гоподь такі ласкаві, що навіть Архіюду, проводиря чортів, Архангел спускає з ланцюга, щоб той виправився. І люди його тоді не бояться, тим паче, коляда захищає село від його сили”.
Станіслав Вінценз (1936 рік).
Добра у кожну оселю, кожна родина нехай відчує тепло, єдність і надію.
З Різдвом Христовим!
Via Carpatia 2025
Спільна інституція з інформбезпеки, розширення ЄС, правдива історія як зброя проти пропаганди: найцікавіші тези Форуму Via Carpatia 2025
Восьмий міжнародний форум Східної та Центральної Європи Via Carpatia 2025 відбувся 28 листопада у Львові. У фокусі дискусій: пам’ять, що зцілює, партнерство як чинник стійкості Європи, та демократія як відповідь на сучасні авторитарні загрози.
Голова підкомітету з питань культурної політики Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики, народний депутат України, ініціатор Форуму Микола Княжицький зазначив: “Ми проводимо форум в один із найважчих часів для нашого сьогодення і майбутнього… Росія розпочала і продовжує війну проти України, щоб переписати історію для відновлення своєї імперії. Мета Москви – це перекреслити наслідки розвалу СРСР і повернути Європу до 30-х років, коли світом правила сила, зокрема тоталітарних режимів. Наша мета, щоб Україна стала повноцінним членом ЄС, попри всі спроби цьому завадити”.
Павел Коваль, Голова Комітету з закордонних справ Сейму Республіки Польща, уповноважений уряду Польщі з питань відновлення України наголосив: “У польських інтересах розширення ЄС. Для цього є різні приводи – і стратегічні, і безпекові. Треба продемонструвати політичну волю побудови спільної Європи, щоб Україна якомога швидше увійшла в ЄС. І не припустити, щоб Росія блокувала розширення ЄС і НАТО”.
Заступниця Голови Верховної Ради України IX скликання Олена Кондратюк підкреслила: “Україна вчить європейців бути сміливим. З України в цьому беруть приклад”.
Вона зазначила, що Польща була, є і буде стратегічним партнером України. Також вона навела дані соціологічних досліджень щодо ставлення поляків до вступу України в ЄС: 70% поляків підтримують розширення Європейського Союзу, понад 52% — за вступ України і Молдови. “Ключове — зберегти і посилювати позитивну динаміку. Польське суспільство бачить у розширенні ЄС не лише ціннісний, а й безпековий та економічний вимір”, – зауважила Олена Кондратюк. А щодо нинішнього скликання українського парламенту, то важл робить все правильно, то надважливо, щоб депутати забезпечили адаптацію українського законодавства до європейського, щоб ми могли виконати всі кластерні вимоги”.
“Для росіян польсько-український конфлікт – це “політичне золото”. Польща перебуває під великим тиском Росії: шпигунські акції, саботаж, випадки на кордоні, вивчення реакції на дронові атаки… На жаль, багато польських політиків беруть участь у повторенні явної дезінформації росіян. Антиукраїнські стереотипи будували ще комуністи. Зараз росіяни використовують новітні технології. Ми потребуємо спільної інституції в сфері інформаційної безпеки, яка б вивчала пропаганду технологічно: це не лише політичне рішення “, – зауважив Голова Комітету з закордонних справ Сейму Республіки Польща Павел Коваль.
Микола Княжицький висловив впевненість, що більшість польського політичного класу не дозволить антиукраїнських виступів, і що польський уряд усвідомлює, наскілько українсько-польська співпраця є важливою задля спільної безпеки”,- резюмував Микола Княжицький.
Тарас Добко, ректор Українського католицького університету зауважив: “Роками історія приналежності України до Європи служила для нас альтернативою від російського впливу, підставою для нашої інтеграції в ширший європейський простір. Якщо наші взаємини будуть дружніми, імперська Росія не має шансів”.
На Via Carpatia 2025 презентували унікальну трилогію “Василь Мудрий. Мистецтво можливого: демократ в епоху диктатур і тоталітаризму” під науковою редакцією професорки й історикині Олі Гнатюк.
Видання описує епоху міжвоєнного періоду ХХ століття через біографічну історію видатного українця Василя Мудрого, депутата та віцеспікера польського Сейму у 30-ті роки минулого століття, головного редактора газети “Діло”.
Василь Мудрий був противником течії “радянизації” Галичини та розумів всю небезпеку радянського режиму для українців. Показово, що НКВС завело на Василя Мудрого одразу два формуляри – у 30-х роках і після війни.
Учасники презентації наголосили на тому, що Василь Мудрий та УНДО не мали жодної пронімецької позиції, а навпаки, орієнтувались на демократичні країни Європи, як то Велику Британію (натомість радянська історіографія наголошувала на пронімецькій орієнтації українських організацій, що не відповідає дійсності). Видання трилогії в цьому сенсі є “зброєю” проти хибних історичних тверджень та російської пропаганди.
“Вивчення таких діячів, як Василь Мудрий, важливе сьогодні, бо війна Росії проти України напряму пов’язана зі спробою повернути нас у викривлене минуле. Ми показуємо, якою насправді була історія “, – прокоментував Мирослав Чех, польський громадський діяч, журналіст українського походження.
“Україна мала щастя з двома Мудрими – Ярославом і Василем. Тепер потрібен третій… А якщо ми говоримо про сучасність, то польсько-українське порозуміння таки сталося”, – зазначив доктор історичних наук, професор УКУ, директор Інституту історичних досліджень Львівського державного університету ім. Івана Франка Ярослав Грицак.
Традиційно форум закінчився оголошенням лауреатки та врученням Премії імені Станіслава Вінценза 2025 року. Володаркою відзнаки “За гуманістичне служіння та розвиток регіонів” стала Оля Гнатюк, професорка-emeritus Варшавського університету, викладачка Національного університету “Києво-Могилянська академія”, перекладачка, історикиня.
У своєму виступі під час нагородження вона зазначила, що Вінценз захоплює і як письменник, і як людина: він бачив прообраз античного міту в простій гуцульський легенді, глибину – у простому побуті та відшукував найпрекрасніше в повсякденності.
“Жодна нація не має монополії на історичну правду. Спроба навʼязати опоненту свою правду приречена на поразку. А спроба видавати її за діалог переносить нас в Орвелівський “1984”, у світ поневоленого розуму і новомови. Вінценз вірив у силу діалогу. І я вірю, щі громади, суспільства і міжнародна спільнота немислимі без діалогу”, – резюмувала Оля Гнатюк.
Премію Станіслава Вінценза отримала польська дослідниця українського походження Оля Гнатюк
Форум Via Carpatia традиційно завершився церемонією вручення Премії імені Станіслава Вінценза “За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів”. 28 листопада капітула оголосила лауреатку Премії Станіслава Вінценза 2025 року. Нею стала Оля Гнатюк – професорка – emeritus Варшавського університету, викладачка Національного університету «Києво-Могилянська академія», перекладачка, історикиня.
Оля Гнатюк редагувала десятки книжок, перекладає сучасну українську літературу, є авторкою унікальних наукових видань: “Відвага і страх” (2015р польською, українською мовами), “Між літературою і політикою. Есеї та інтермедії” (2012), “Польсько-український діалог: часопис KULTURA та його спадщина. До сторіччя Єжи Гедройця” (2007), “Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність” (2003), “Українська барокова релігійна пісня” (1994), у співавторстві із Богумілою Бердиховською “Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами”.
Вона також є науковою редакторкою видавничої серії “Україна-Європа-1921-1939” – наукового видання невідомих і маловідомих документів, що зберігаються в Україні та за кордоном; тритомного видання “Спадщини Василя Мудрого” – українського громадського, політичного діяча, журналіста, віцемаршала Сейму Польщі,віцепрезидента УГВР.
Премію імені Станіслава ВІнценза за “Гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів” започатковано у 2018 році. Це вшанування пам’яті провідного вченого й письменника Станіслава ВІнценза, а також, визнання внеску наших сучасників в культуру, науку, суспільне життя, або відстоювання та захист прав людини.
Кандидатами на премію щороку стають особистості, які утверджують цінності демократії та гідності людини, зміцнюють міжнародне співробітництво, регіональний розвиток, взамодопомогу.
Першим лауреатом, у 2018 році, став член-засновник Української Гельсінської групи, організатор амністерського руху в Україні, віце-ректор Українського Католицького Університету Мирослав Маринович.
Відзнаку також отримали:
2019 – Іван Малкович, поет і видавець
2020 – Леонід Фінберг, дослідник культури, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства, головний редактор видавництва “Дух і Літера”
2021 – Петро Рихло, літературознавець, есеїст, перекладач та член Українського ПЕН
2022 – Юлія Паєвська “Тайра”
2023 – Йосиф Зісельс, громадський діяч та дисидент єврейського походження
2024 – Ростислав Держипільський, режисер, актор, народний артист України, генеральний директор — художній керівник Івано-Франківського національного драмтеатру.
Потрібна польсько-українська інституція з протистояння російській дезінформації, – депутат сейму РП Павел Коваль
Розсварити поляків і українців – це “політичне золото” для росіян, треба відібрати в них його
Про це голова комісії з міжнародних справ Сейму РП Павло Коваль заявив під час дискусії “Інтеграція України до ЄС. Роль і місце українсько-польських відносин у цьому процесі” на Форумі Via Carpatia 2025.
“Для росіян польсько-український конфлікт – це “політичне золото”. Польща перебуває під великим тиском Росії: шпіонські акції, саботаж, випадки на кордоні, вивчення реакції на дронові атаки… На жаль, багато польських політиків беруть участь у повторенні явної дезінфоримації росіян”, – зазначив він.
Польський політик зауважив, що не всі сприймають цю проблему серйозно: в головах і політиків, і лідерів думок, має відбутися злам.
“Антиукраїнські стереотипи будували ще комуністи. Зараз росіяни використовуюь новітні технології. Ми потребуємо спільної інституції в сфері інформаційної безпеки, яка б вивчала пропаганду технологічно: це не лише політичне рішення. Мусимо поважно потрактувати необхідність її створення, і відібрати “політичне золото”, яке росіяни отримують від нашого розбрату”, – зауважив він.
Найбільша загроза зараз — це російська дезінформація. Вона спрямована на те, щоб підірвати довіру й розсварити українців і поляків, – зазначила Олена Кондратюк, заступниця Голови Верховної Ради, на Форумі Via Carpatia 2025.
Демократ в епоху тоталітаризму: як дослідження про Василя Мудрого спростовує історичні міфи
Форум Via Carpatia 2025 відкрився презентацією документальної трилогії “Мистецтво можливого: демократ в епоху диктатур і тоталітаризму”
Масштабне видання, присвячене постаті видатного українця Василя Мудрого (1893–1966), який є одним із ключових діячів українського політичного та громадського життя міжвоєнної доби. Він був депутатом і віце-спікером польського сейму, головним редактором газети “Діло” та співзасновником і головою УНДО.
Трилогія розкриває його спадщину за трьома напрямами публічної діяльності – журналістською, політичною та громадською. Видання логічно об’єднує сотні журналістських матеріалів, програмних документів, виступів, спогадів, світлин і дослідницьких коментарів.
Це десята книга серії “Україна. Європа: 1921–1939”, підготовлена під науковою редакцією Олі Гнатюк і видана видавництвом УКУ.
Упорядниця трилогії Оля Гнатюк розповіла, що вивчення життя і діяльності Василя Мудрого розпочала 21 рік тому. Матеріали для трилогії збирались в архівах України, Польщі, Австрії, Великої Британії, Канади, США.
“Такі книжки – це захопливий детектив, який триває 21 рік. Архівна робота дозволяє в новому ракурсі побачити події 80-100-річної давнини, по-іншому поглянути на політичні поідії, які мали тоді місце, переосмислити українсько-польські стосунки та роль українських організацій”, – зазначила вона.
Василь Мудрий був противником течії “радянизації” Галичини та розумів всю небезпеку радянського режиму для українців. Показово, що НКВС завело на Василя Мудрого одразу два формуляри – у 30-х роках і після війни: їх теж знайшли в архівах.
Історик Ярослав Грицак прокоментував не лише діяльність Василя Мудрого, але і контекст польсько-українських стосунків в цей період.
“Те, що поляки робили з українцями в міжвоєнний період – це глупота. Замість того, щоб наблизити і мати союзника у боротьбі з радянським режимом, робилося все, щоб віддалити українців якнайдалі”, – зауважив Ярослав Грицак, розмірковуючи про політичні події 30-х років минулого століття.
Він також зауважив, що Пілсудський виступав за українсько-польську федерацію, але більшість державного апарату походили з табору опонента, Дмовського. “А це – диявол польської політики. Якщо ми говоримо про сучасність, то польсько-українське порозуміння таки сталося, але якщо привид Дмовського виникне у польській політиці – це загрозливе явище”, – зазначив Грицак.
Учасники презентації наголосили на тому, що Василь Мудрий та УНДО не мали жодної пронімецької позиції, а навпаки, орієнтувались на демократичні країни Європи, як то Велику Британію (натомість радянська історіографія наголошувала на пронімецькій орієнтації українських організацій, що не відповідає дійсності). Видання трилогії в цьому сенсі є “зброєю” проти хибних історичних тверджень та російської пропаганди. А також нагадуванням, що історичні поразки Польщі пов”язані з недооцінюванням українського фактору.
“Презентація тритомника “Спадщина Василя Мудрого” — це спроба повернути пам’ять про одну з ключових постатей українського політичного та громадського життя міжвоєнної доби. Через його тексти ми показуємо ширший контекст історії українців у польській державі: від роботи в парламенті й журналістиці до реакції Галичини на Голодомор у радянській Україні”, – прокоментував Мирослав Чех, польський громадський діяч, журналіст українського походження.
“Вивчення таких діячів, як Василь Мудрий, важливе сьогодні, бо війна Росії проти України напряму пов’язана зі спробою повернути нас у викривлене минуле. Ми показуємо, якою насправді була історія, і як Москва протягом століть намагалася впливати на українське життя — форми змінюються, але суть російської політики лишається тією самою”, – резюмував він.
