РЕЗОЛЮЦІЯ за підсумками Міжнародного форуму з безпеки культурної спадщини “Війна в Україні: битва за культуру”

8-9 лютого 2023 року у Києві відбувся перший міжнародний форум “Війна в Україні. Битва за культуру”. Він став масштабним неформальним майданчиком для спілкування бійців культурного фронту. Упродовж двох днів понад півтори сотні учасників з України та з-за кордону обговорювали виклики у завданні збереження культурної спадщини сьогодні й реагування на них, підбили підсумки складного воєнного року, який минув.

Партнером Форуму виступив Всеукраїнський демократичний форум.

Результатом обговорень, до яких долучилися близько 200 фахівців з України та з-за кордону в межах зініційованого Штабом порятунку спадщини й Музеєм Майдану з низкою партнерів Форуму, стало створення Резолюції за підсумками Міжнародного форуму з безпеки культурної спадщини “Війна в Україні: битва за культуру” 8–9 лютого 2023 року. Мета цього документа була сформульована учасниками форуму – стали кроком до формування дорожньої карти зі збереження, порятунку, стабілізації, відновлення та розвитку культурної сфери України.

Ділимося з вами текстом Резолюції

РЕЗОЛЮЦІЯ
за підсумками Міжнародного форуму з безпеки культурної спадщини “Війна в Україні: битва за культуру”
8-9 лютого 2023 року

24 лютого 2022 року стало переломним днем не лише для України, а й для світу. Попри всі вигадані та озвучені російською пропагандою мотиви, є очевидним, що головна причина війни – намір росії знищити Україну як суверенну державу, а українців – як самобутню та вільну націю.

З огляду на це культура України, особливо культурна спадщина, є окремою мішенню для путінського режиму й залишатиметься під ударом, доки він не капітулює та не припинить гібридну агресію – як збройну, так і інформаційно-пропагандистську.

Попри свою потенційну уразливість у часи кризи, культура не стала беззахисною, продемонструвала свою опірність та врешті спроможність формувати власний порядок денний. Працівники культурної сфери, волонтери, воїни, місцеві громади, тисячі небайдужих людей виявляють свою громадянську відповідальність, а в багатьох випадках і справжній героїзм при захисті культури та культурної спадщини України.

Водночас солідарність усього світу, міжнародна допомога в порятунку та збереженні культури України під час війни – безпрецедентні за інтенсивністю й масштабом.
У реагуванні на дії армії агресора Україна орієнтується на світовий досвід, закладений у нормах міжнародного права, а саме на Гаазьку конвенцію про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року, Перший та Другий протоколи до неї.

Реалії повномасштабної війни засвідчують неефективність тих положень Гаазької конвенції, в яких ідеться про зобов’язання договірних сторін утримуватися від будь-яких ворожих актів стосовно культурних цінностей, грабунку, крадежу, незаконного привласнення їх, актів вандалізму щодо них тощо. Проте саме ці правові норми дають змогу класифікувати такі дії росіян як злочини, відповідно це накладає обов’язок як на Україну, так і на світове співтовариство докласти зусиль до розслідування кожного такого зафіксованого злочину та несення відповідальності за нього.

Ця Резолюція – результат обговорень, до яких долучилися близько 200 фахівців з України та з-за кордону в межах зініційованого Штабом порятунку спадщини й Музеєм Майдану з низкою партнерів Форуму.

Мета цього документа – не лише дати підсумковий аналіз проблем, викликів та виконаної роботи, а й стати кроком до формування дорожньої карти зі збереження, порятунку, стабілізації, відновлення та розвитку культурної сфери України.

Сьогодні Україна постає своєрідним полігоном для калібрування, ревізії, апробування й адаптування міжнародних засад та методологій реагування на виклики, що стоять перед культурною спадщиною на територіях, де ведуться масштабні й активні воєнні дії. Набутий досвід, як позитивний, так і той, що включає помилки та втрати, ми зобов’язані використати для актуалізації й розвитку системи реагування на загрози та втрату культурних цінностей.

Особливо важливим є досвід солідарності та партнерства як у межах національної культурної спільноти, так і на міжнародному рівні. Найістотніший урок цього досвіду – алгоритми, інструкції та плани дій украй потрібні, проте вони ніколи не передбачать усіх можливих викликів та ситуацій. Тож усе врешті залежить від людей – мотивованих, професійних, готових ухвалювати оперативні рішення, долучатися до реалізації їх та відповідати за це, людей, які на рівні власних компетенцій і можливостей вважають за свій обов’язок реагувати на чужу біду та проблеми інших.

Також очевидним висновком є те, що діяльність зі збереження й захисту культурного надбання має бути контрольовано та координовано державою. Проте ці контроль і координація ніколи не будуть ефективними без належної й максимально відкритої комунікації з усіма суб’єктами процесу – керівниками та працівниками культурних установ, членами фахових громадських організацій, волонтерами, представниками органів місцевого самоврядування, центральних, військових і правоохоронних органів влади. Ця комунікація не може бути фрагментарною й однобічною, а має працювати як дієва система, що забезпечує комунікацію на всіх рівнях та сприяє ухваленню максимально ефективних оперативних рішень.

Учасники Форуму погодилися щодо нагальної потреби формування національної доктрини із захисту культурної спадщини – стратегічного документа, що враховує й український та світовий досвід реагування на надзвичайні ситуації, і динаміку технологічного поступу, можливості й виклики глобалізації та глокалізації, наявну світову систему захисту та збереження культурної спадщини в умовах кризи.

Доктрина має включати такі етапи:
● функціонування в некризових умовах і підготовку до кризи;
● реагування на кризу;
● стабілізацію та відновлення.

Ключовий принцип доктрини: збереження, передавання, промоція й розвиток культурної спадщини є питанням національної безпеки нарівні з територіальною цілісністю, збереженням незалежності України, її демократично-правового устрою, гуманітарною та екологічною безпекою. Більш того, саме культурна “прошивка” нації формує у суспільства розуміння важливості всіх зазначених цінностей та спроможність захищати їх. Створене й передане нам культурне надбання, врятована та відроджена історична пам’ять уможливили існування України в минулому та в сьогоденні, стали основою для розвитку України в майбутньому.

Тематичні пріоритети доктрини становлять чотири групи, відповідно до яких запропоновано перелік складників, завдань і засад, що є принциповими, але не вичерпними.

І. Об’єкти культурної спадщини: архітектурні, історичні й археологічні пам’ятки; колекції музеїв, архіви та бібліотеки; музейні предмети й витвори мистецтва тощо; знання та традиції, історична пам’ять, усна народна творчість, ремесла, національна кухня, мистецькі центри та школи й т. ін.:
● єдина система збереження та обліку;
● алгоритм евакуації рухомих об’єктів культурної спадщини, формування стратегічних запасів потрібних матеріалів та обладнання для евакуації і мережі облаштованих сховищ;
● оцифрування 100 % одиниць Музейного фонду України, Національного архівного фонду, нерухомих пам’яток (першочергово облікової документації);
● централізоване накопичення та збереження оцифрованих даних із системою заходів захисту інформації, затверджена процедура верифікації цифрового контенту. Відповідність баз даних європейським стандартам, забезпечення перенесення / перекодування даних у бази за новим стандартом;
● єдиний онлайн-реєстр державної частини Музейного фонду України;
● створення національного каталогу нерухомих пам’яток з онлайн-доступом і даними оцифрування (скани, фотографії, 3D-моделі, відео- й аудіоматеріали тощо);
● уніфіковані інструкції стосовно процесів і вимог до оцифрування, створення баз даних, схем метаданих у різних сферах;
● системне документування втрат, пошкоджень та ризиків – створення звітів, універсальних протоколів, доступного інструментарію; формування єдиного реєстру втрат;
● збереження пошкоджених об’єктів, стабілізація їх, унеможливлення несанкціонованого ремонту / знесення, підготовка до відновлення їх;
● системна політика щодо відстеження й повернення культурних цінностей, вивезених та викрадених як у цій війні, так і в минулому;
● своєчасна музеєфікація, меморіалізація й популяризація знакових подій, об’єктів та явищ сучасної війни.

ІІ. Фахівці – музейні, бібліотечні й архівні працівники, діячі культури, реставратори, пам’яткоохоронці, керівники закладів культури, профільні чиновники всіх рівнів, громадські експерти, дослідники, носії знань і традицій тощо:
● заходи із системної цільової підтримки й захисту працівників культури в умовах війни, особливо переміщених осіб та осіб з окупованих / деокупованих територій;
● баланс відповідальності та наданих повноважень для керівників і працівників установ, протоколи дій;
● практичні й реалістичні актуалізовані інструкції з дій у разі надзвичайних ситуацій, потреби евакуації;
● забезпечення розвитку персоналу та інституційних спроможностей, обмін досвідом на регіональному, національному й міжнародному рівнях;
● політика, спрямована на підвищення статусності в суспільстві та гідної оплати праці працівників культурної сфери й пам’яткоохоронної галузі, що робило б ці установи конкурентними у залученні висококваліфікованого та мотивованого персоналу;
● забезпечення якісної освіти у сфері збереження культурної спадщини, запровадження нових спеціальностей у вищих навчальних закладах, активізація неформальної освіти у цій сфері;
● створення професійних мереж фахівців для комунікації, обміну досвідом, партнерства, взаємодії.

ІІІ. Інституції – державна система збереження, захисту, промоції та розвитку культурної спадщини: вертикаль центральної державної влади, підрозділи культури в органах місцевого самоврядування, культурні заклади (музеї, архіви, бібліотеки, театри, центри культури), реставраційні та пам’яткоохоронні інституції, громадські організації, спілки, асоціації тощо:
● розроблення національної стратегії збереження культурної спадщини у надзвичайних ситуаціях;
● створення й активізація національної системи реагування на надзвичайні ситуації у сфері культури;
● визначення співвідношення централізації / децентралізації щодо відповідальності та ресурсів у питанні безпеки культурної сфери;
● чітка, узгоджена й легалізована система реагування на надзвичайні ситуації; запровадження інструкцій, методичних матеріалів і протоколів, які враховують досвід обмежених часових, ресурсних, кадрових, комунікаційних можливостей та базуються на міжнародних стандартах тощо;
● документування нападів на культурну спадщину, особливо тих, що є потенційними воєнними злочинами та вчиняються проти культурної спадщини, яку охороняють міжнародні конвенції;
● реформа музейної, пам’яткоохоронної та реставраційної галузей;
● визначення механізму координації і взаємодії всіх дотичних сторін та інституцій на горизонтальному й вертикальному рівнях;
● активізація цивільно-військового співробітництва;
● створення спеціальних підрозділів у ЗСУ зі збереження культурної спадщини (аналог CPP units);
● комплекс інформаційних та освітніх заходів для військовиків із метою підготовки до реагування та вбезпечення об’єктів культурної спадщини на території воєнних дій;
● здійснення підготовки до післявоєнного відновлення та забезпечення стійкості культурної екосистеми України.
ІV. Міжнародна система охорони культурної спадщини – система урядових і неурядових організацій, інституцій, а також норми міжнародного права:
● актуалізація концепції міжнародної системи захисту культурної спадщини, стримування злочинів проти культури та реагування на них;
● координація дій зі збереження культурної спадщини й підтримки культури;
● централізований та системний підхід до оцінювання збитків культурної спадщини й виставлення рахунку на репарації;
● створення та системна актуалізація каталогу викрадених об’єктів на зразок Червоного списку культурної спадщини України ІСОМ, поширення інформації про нього на митницях, аукціонах, у мережі Інтерполу з метою внеможливлення незаконної торгівлі культурними цінностями чи привласнення їх;
● застосування всіх правових інструментів для захисту культурної спадщини та запобігання торгівлі нею або незаконному її експорту під час війни;
● запровадження чіткого плану реституції культурних цінностей України;
● координація зусиль стосовно документування злочинів проти культури та сприяння притягненню винних до відповідальності у міжнародних судах;
● розширення санкцій проти агресора й невідворотність несення відповідальності на рівні держав за воєнні злочини проти культури;
● вдосконалення національного законодавства із захисту культурної спадщини, приведення його у відповідність із міжнародними нормами та практиками;
● заснування й активізація діяльності Національного комітету Блакитного Щита (Blue Shield Ukraine);
● активізація міжнародного партнерства у сфері досліджень, навчання та обміну інформацією, а також дій зі збереження культурної спадщини в умовах війни;
● посилення підтримки української культурної екосистеми, долучення потреб секторів культури й культурної спадщини до діапазону гуманітарної підтримки України.

У Києві відбувся перший міжнародний форум “Війна в Україні. Битва за культуру”

Перший міжнародний форум “Війна в Україні. Битва за культуру” завершився в Києві. Він став масштабним неформальним майданчиком для спілкування бійців культурного фронту. Упродовж двох днів понад півтори сотні учасників з України та з-за кордону обговорювали виклики у завданні збереження культурної спадщини сьогодні й реагування на них, підбили підсумки складного воєнного року, який минув.

Партнером Форуму виступив Всеукраїнський демократичний форум.

“Майже рік закордонні уряди, міжнародні інституції, організації, установи тісно співпрацюють із державними органами України, закладами культури, фахівцями, волонтерами. Нам надавали захисне обладнання, фінансову та гуманітарну допомогу, було проведено наради… Масштаби підтримки вражають, і ми глибоко вдячні за це. Саме час звірити годинники, усвідомити уроки року, що минув, проаналізувати потреби й окреслити стратегії на найближчий час, посилити мережі реагування та взаємодопомоги. І все це задля однієї мети – збереження культурної спадщини в умовах війни, розвитку спроможностей у швидкому реагуванні, підтримки працівників та інституцій культурної сфери, притягнення країни-агресорки до відповідальності, сприяння сталому розвитку української культури”, – зазначив Ігор Пошивайло, генеральний директор Музею Майдану та співкоординатор Штабу порятунку спадщини (HERІ).

Менш як за 12 місяців повномасштабної війни росії проти України близько 1500 об’єктів культурної спадщини та інфраструктури, зокрема музеї, бібліотеки, архіви, було пошкоджено або зруйновано – підрахували у Міністерстві культури та інформаційної політики. Таких масштабів пограбувань і воєнних злочинів не було з часів Другої світової війни.

“Знаємо, що в чималу кількість об’єктів культурної спадщини було поцілено спеціально. Цілеспрямовані атаки, а також заборона, вилучення та спалення українських книжок, незаконне вивезення культурних цінностей, архівних документів, позбавлення українців доступу до культурної спадщини, русифікація окупованих територій є ознаками культурного геноциду. Війна унаочнила те, що культурна спадщина, як матеріальна, так і нематеріальна, є одним із ключових елементів національної безпеки. Тому МКІП зініціював закріплення цього пріоритету на законодавчому рівні – шляхом змін до Закону про національну безпеку та ухвалення двох рамкових Законів “Про засади державної політики в сфері культурної спадщини” та “Про збереження і відновлення національної пам’яті”, – сказав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

Українська культура стала мішенню для росії – це зазначають закордонні партнери. І говорять про солідарність, об’єднання зусиль, активну позицію та наміри й надалі активно допомагати Україні.

“Масштаби втрат культурної спадщини України нині величезні. Це втрати як для матеріальної, так і для нематеріальної культурної спадщини. Тому спільні із МКІП та іншими професіоналами зусилля є дуже важливими у роботі зі збереження спадщини, адже координація роботи дасть змогу швидко підготуватися до відновлення”, – сказала Тереза Патрісіо, президент ICOMOS (Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць).

“У відповідь на агресію росії проти України ми зреагували на гуманітарну кризу й дотепер мобілізуємо ресурси на всіх рівнях уряду. Ми плануємо брати участь у заходах із відновлення культурної спадщини України. Готові обмінюватися нашою експертизою. Тому що культура – це передусім ідентичність, і її важливо захищати”, – зазначила Катажина Залясінська, директор Національного інституту культурної спадщини в Польщі.

Підтримання уваги світової спільноти до викликів, які продовжує долати Україна, – одне з найважливіших завдань зібрання. Адже через значний потік інформації, зокрема й про війну в Україні, є ризик із часом утратити активний інтерес партнерів до таких проблем.

“Те, на чому всі сходяться, – культура має бути частиною стратегії національної безпеки. Це найважливіше завдання для всіх – від міністерства до громадського сектору. Друге – це фінансування та підтримка сектору. Жахлива ситуація з відтоком кадрів. Третє – це обмін досвідом і використання тих принципів, законів та стандартів, якими нині користується Європа, бо ми розуміємо, що шлях до нашої майбутньої інтеграції незворотний”, – сказала Анастасія Бондар, заступник міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Міністерства культури та інформаційної політики України.

Ельміра Аблялімова, громадська діячка, експерт Кримського інституту стратегічних досліджень, певна, що саме розроблення стратегії системи захисту об’єктів культурної спадщини особливо актуальне.

“Нам потрібен новий інструментарій із питань міжнародного гуманітарного права, який дасть змогу запобігти руйнуванню об’єктів культурної спадщини. Потрібне розроблення третього протоколу Гаазької конвенції. Дуже важливо, що ми взагалі всі зібралися на форумі. Вельми різний досвід у всіх із цього питання, але комунікація надважлива. Усі ми виконуємо різні завдання задля однієї мети – захисту об’єктів культурної спадщини”, – зазначила Ельміра Аблялімова.

До форуму долучилися представники як національних музеїв, так і сільських бібліотек, заповідників, обласних та краєзнавчих музеїв, реставраційних центрів, посольств, міжнародних організацій і допомогових ініціатив. На фінансових викликах перед фахівцями галузі й на тому, що люди культури – перші у списках російських окупантів на знищення, наголосила Ольга Гончар, засновниця та директор Музейного кризового центру. Вона закликала нагадувати про це на всіх міжнародних майданчиках.

Попри різницю в часі, вдалося поспілкуватися з учасниками зі США й Канади, з Польщі, Німеччини, Швеції та інших європейських країн. На публічних і закритих панельних дискусіях діячі культури підсумували виклики року повномасштабної війни та намітили плани на майбутнє. Чимало із напрацювань, особливо в закритих тематичних групах, із міркувань безпеки залишаться непублічними.

“Ми багато працювали, але мало говорили між собою. І це також є певною проблемою, адже всі перевантажені тут, усередині країни. Особливо ті, хто ближче до лінії фронту, їм дуже важко виділяти час на роздуми про майбутнє, на стратегії, на ті речі, які не стосуються ситуації саме тут і зараз. Цей форум – перший захід із цілої низки, який ми можемо провести, щоб дозволити собі виділяти цей час та більше спілкуватися одне з одним”, – сказала заступник міністра культури та інформаційної політики Катерина Чуєва.

“Якщо раніше ми говорили про десятирічні проблеми, то війна, з одного боку, дала унікальну можливість: ми можемо зробити все сьогодні, зважаючи на зовсім інші реалії – реалії внутрішні й реалії зовнішні. Увесь світ сьогодні готовий допомагати нам. Тому треба всі ті проблеми, які накопичувалися десятиліттями, вирішити, змінити інфраструктуру, створити стратегію, започаткувати національну систему швидкого реагування на надзвичайні ситуації в системі, створити ті самі підрозділи військово-цивільної співпраці. І тут насправді велике поле, і я думаю, що 2023 рік повинен стати моментом великого рішучого кроку вперед”, – підсумував Ігор Пошивайло.

Організатори:
Штаб порятунку спадщини, Національний музей Революції Гідності.

Партнери:
Всеукраїнський демократичний форум, Міністерство культури та інформаційної політики України, Cultural Emergency Response (CER), Smithsonian Cultural Response Initiative, ICCROM, ICOMOS, ICOM, UNESCO, Cultural Heritage International Emergency Force (CHIEF), Центр допомоги культурі в Україні (Польща), Центр допомоги мистецтв України (Ukraine Art Aid Center) (Німеччина), ALIPH Foundation, Європа Ностра (Europa Nostra), World Monuments Fund, Saving Ukrainian Cultural Heritage Online (SUCHO), Heritage for Peace (Нідерланди-Іспанія), ICOM-DRMC, Музейний кризовий центр, Українське Фулбрайтівське Коло.

Переглянути запис трансляцій можна тут:

Відкриття Форуму

Панельні дискусії:

“Збереження і захист”

“Відбудова та відновлення”

“Україна в центрі уваги. Як побудувати сталі зв’язки на майбутнє”

ПІДСУМКОВИЙ БРИФІНГ

Світлини Музею Майдану

Міжнародний форум з безпеки культурної спадщини «ВІЙНА В УКРАЇНІ: БИТВА ЗА КУЛЬТУРУ»

Запрошуємо до участі у Міжнародному форумі з безпеки культурної спадщини «ВІЙНА В УКРАЇНІ: БИТВА ЗА КУЛЬТУРУ», що відбудеться 8–9 лютого 2023 року.

Минає рік, відколи 24 лютого 2022 року близько п’ятої ранку сон українців обірвали потужні вибухи. Російські війська здійснили масований ракетний обстріл усієї України й танками перетнули її кордон. Так почалася повномасштабна війна. Музеї, бібліотеки, архіви відреагували на загрозу відповідно до спроможностей та воєнної ситуації, культурна сфера України швидко самоорганізувалася: з’явилися громадські і волонтерські ініціативи, які з небайдужими містянами і за сприяння місцевої влади перетворили громадський простір на культурні барикади, захистивши пам’ятники та скульптури, оздобу фасадів, інші художні та історичні об’єкти.

Цивілізований світ запустив для України «культурний ленд-ліз». Через волонтерські ініціативи і напряму різноманітні міжнародні фонди, організації, інституції та ініціативи надавали закладам культури пакувальні та реставраційні матеріали, захисне та аварійне обладнання, жорсткі та хмарні сховища, гуманітарну та фінансову допомогу. Фахівці з різних країн проводили наради, тренінги, конференції, консультації аби зробити нашу культуру стійкішою та опірнішою до загроз і атак. Українські музеї, бібліотеки, архіви, наукові та мистецькі центри, отримавши таку солідарність і допомогу, розпочали активні рятувальні дії, а також документування втрат і ризиків, злочинів проти культури.

За 11 місяців війни росіяни зруйнували або пошкодили в Україні, згідно даних Міністерства культури та інформаційної політики, 1189 культурних об’єктів. Викрадено десятки тисяч предметів з музейних і приватних колекцій окупованих регіонів. Пограбування українських історичних, культурних та мистецьких цінностей, цілеспрямоване нищення музеїв, архівів, бібліотек, театрів, культурних центрів, пам’яток, релігійних споруд є ретельно спланованою воєнною та ідеологічною операцією кремлівського режиму. Попереду – складні процеси стабілізації, раннього відновлення та відбудови української культури, міжнародного трибуналу проти злочинців, реституції культурних цінностей та популяризації української культури у світі. А ще – усвідомлення досвіду цієї війни та заходи із посилення стійкості культури під час кризи. Для цього – необхідна ще більша координація і партнерство. З цією метою і започатковано Форум з безпеки культурної спадщини.

Штаб порятунку спадщини спільно Національним музеєм Революції Гідності та низкою партнерів проводить Міжнародний форум з безпеки культурної спадщини «ВІЙНА В УКРАЇНІ: БИТВА ЗА КУЛЬТУРУ», що відбудеться 8–9 лютого 2023 року.. Серед партнерів заходу – Всеукраїнський демократичний форум.

Мета Форуму:
Збереження культурної спадщини в умовах війни, координація українських та міжнародних допомогових ініціатив, розвиток спроможності в швидкому реагуванні, підтримка працівників та інституцій культурної сфери, підготовка до відновлення та відбудови, сприяння сталому розвитку української культури.

Завдання форуму:
– Підбиття підсумків діяльності, починаючи з 24 лютого 2022 року
– Чіткіша загальна картина потреб та ситуації
– Посилення мережі реагування та взаємодопомоги, координації дій
– За підсумками напрацювань робочих груп – резолюція: з узагальненням ситуації, попереднього досвіду та конкретних пропозицій щодо подальших дій.

До участі у форумі запрошуються:
– керівники і працівники музеїв, архівів та бібліотек
– представники міжнародних інституцій, організацій та фундацій, які надають допомогу українській культурі у час кризи
– представники українських допомогових ініціатив з порятунку та сприяння українській культурі у війні
– представники влади: органів центральної і місцевої влади, військово-цивільних адміністрацій
– представники Збройних сил України.

Робоча мова Форуму – українська й англійська. Для всіх заходів заплановано синхронний переклад.

З програмою можна ознайомитися тут

Організатори:
Штаб порятунку спадщини, Національний музей Революції Гідності.

У Львові пройде благодійний аукціон витинанок Марії Гупало на підтримку військових

На виставці витинанок мисткині можна буде придбати два унікальні лоти на підтримку військових медиків та родин військовополонених: портрет парамедика Тайри “Тайра вільна!” та військової медикині Мар’яни Мамонової “Маріупольська Мадонна”.

Будинок Воїна
місто Львів
вул.Тараса Бобанича “Хаммера”, 1А
20 січня 2023 року
15:00

20 січня 2023 року, у Будинку Воїна у Львові відбудеться відбудеться благодійний аукціон “На лінії серцебиття” витинанок Марії Гупало.

На аукціоні буде представлено 2 лоти:
робота “Тайра вільна!” (2022)
“Маріупольська Мадонна” (2022).
Початкова ціна лотів – 40 000 гривень
.
Кошти, отримані з аукціону, скерують на підтримку військових медиків та родин військовополонених.

“Фортеця Бахмут стоїть, незважаючи ні на що. Самопожертва наших воїнів вражає до глибини душі. Підтримаймо їх так, як вони стоять за нас”, – закликає мисткиня Марія Гупало.

“Місяць тому я якраз вручав парамедикині та волонтерці Тайрі премію Станіслава Вінценза. Добрі справи Юлії Паєвської – приклад гуманістичного служіння, яке зараз стало актом прямої дії. Зараз гуманістично – це служити в ЗСУ, допомагати людям, як військовим, так і цивільним, берегти наші цінності та Україну”, – зауважив народний депутат України Микола Княжицький.

Окрім цього, відбудеться відкриття виставки витинанок майстрині Марії Гупало “Україна в огні”, яка еспонуватиметься у Будинку Воїна з 20 січня по 25 лютого.

Модератор
Марія Петришин, голова ветеранського простору Rehub Lviv
Спікери:
Вітальне слово від Юлії Паєвської (Тайри)
Марія Гупало, авторка витинанок
Татуся Бо, блогерка, співзасновниця БО “Українська фундація” “Мрія”
Микола Княжицький, народний депутат України
Соломія Риботицька, депутатка Львівської обласної ради
Ростислав Шмагало, доктор мистецтвознавства, професор Львівського національного університету імені Івана Франка

Захід організовано зусиллями благодійних організацій “Українська фундація” “Мрія” та “Спільноти самодопомоги”, Будинку Воїна та Міжнародного Форуму Центральної та Східної Європи “Via Carpatia”.

Інформаційний партнер – телеканал Еспресо.

Довідково

Марія Гупало
Марія Гупало народилася і живе у Львові. Закінчила Український католицький університет. За фахом Марія викладач богослов’я, викладає низку курсів на філософсько-богословському факультеті УКУ, а також окремі курси для студентів інших спеціальностей. Її цікавить зв’язок між релігією, етикою та збереженням навколишнього середовища. Проводить дослідження в галузі екобогослов’я – галузі, яка тільки зароджується в Україні.
Захоплення витинанкою проявилося у 2013 році. Відтоді Марія створює роботи у цій техніці. У якийсь момент, натхненна іншою місцевою художницею, Марія винайшла свій стиль – монументальну витинанку. Художниця постійно шукає нові форми вираження, техніки вирізання та обробки паперу, нові види матеріалів, експериментує з різними етнічними, історичними та сучасними стилями, а також з об’ємними формами. Серед улюблених тем для своєї творчості Марія називає декоративно-прикладне мистецтво народів світу, зокрема корінних народів Північної Америки, та українську мистецьку спадщину, особливо писанкові мотиви. Писанкові взори й елементи вишивки з різних регіонів України вона вписує у композицію своїх робіт, застосовуючи їх глибинну символіку для кращого вираження ідеї, закладеної у той чи інший твір.
Також Марію захоплюють декоративні стилі початку минулого століття: арт-деко, модерн, авангард. Серед улюблених художників Альфонс Муха, Густав Клімт і Егон Шіле. Вишукані рослинні мотиви, неповторні хвилясто-геометричні малюнки, властиві цьому стилю, надихнули мисткиню на створення алегоричних творів «Віра» та «Любов». Вплив цих митців відбивається у стилістиці портретів Софії Фредро-Шептицької, матері Митрополита Андрея Шептицького, предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви. Ці роботи є в колекції благодійного мистецького проекту “Молитва до митрополита. Софія”.
Картини, створені у 2021-2022 роках, є результатом останніх експериментів художниці зі стилем та формою вираження. Ці роботи медитативні, майже іконічні, відображають філософські роздуми мисткині про самопізнання, зустріч і спілкування з Іншим, містичне переживання Бога, присутність і відсутність Бога, любов. За її словами, сплутані лінії, розмиті контури, переходи світла, що фокусуються на очах, найкраще дозволяють відчути таємничу мить Зустрічі. Ми дозволяємо картині говорити з нами, відкриваючи все більше і більше образів у химерних сплетіннях паперового мережива.
Зараз мисткиня зосереджена на роздумах про війну в Україні та про те, як її переживають українці: переселенці та позбавлені домівок; військові та їхні родини; люди, яких війна травмувала фізично чи морально; жертви російського тероризму та звірств. Вона зображає, як українці захищають своїх дітей, свої цінності, те, що є найдорожчим у їхньому житті, не втрачаючи при цьому людського обличчя. «Картини війни» — це постійний проект, де художниця осмислює прагнення своїх співвітчизників до свободи.

Лот №1
Тайра вільна! (2022)

Папір для пастелі, витинанка

Юлія Паєвська, більш відома як Тайра – парамедикиня, засновниця і лідер медично-евакуаційного добровольчого підрозділу «Ангели Тайри». Членкиня української збірної Invictus Games. З початку російського вторгнення в 2014 році, Тайра врятувала більше 500 життів українських військових. 16 березня 2022 року Тайра потрапила у полон в Маріуполі. Російські медіа використовували Тайру у своїх пропагандиських кампаніях. Вони публікували відео, які містять ознаки здійснення психологічногота фізичного впливу на неї. В Україні та закордоном тривала кампанія «Врятувати Тайру» #SaveTayra #FreeTayra. Цей твір планувався як частина кампанії щодо її звільнення, але, на щастя, її визволили 17 червня. За її словами, «кам’яні мішки», у яких утримують українських військових і цивільних полонених, нічим не відрізняються від концтабору. В’язням не дозволяють контактувати з рідними, не допускають передач, катують. Тайра вже вільна, а сотні тисяч депортованих українців і тисячі полонених – ще ні, зокрема більшість захисників Азовсталі. Тому ми повинні постійно тиснути на Росію, аби вона повернула наших людей на батьківщину.

Ця картина ексклюзивна, адже на ній присутній автограф самої Тайри. Кошти, виручені з продажу цієї картини, підуть на закупівлю життєво необхідних турнікетів, бандажів, оклюзійних пов’язок для стабілізаційного пункту в Бахмуті.

Стартова ціна – 40 000 гривень

Лот №2
Маріупольська Мадонна (2022)

Папір для пастелі, акрил, витинанка, мішана техніка

На картині зображена Мар’яна Мамонова, військова медикиня, яка була вагітною на момент облоги Азовсталі і перебувала зі своїми побратимами і посестрами в бункерах заводу. Згодом, після процедури екстракції, вона потрапила в російський полон і кілька місяців перебувала в Оленівці. Терміни от-от підходили, а умови утримання були жахливими. Яке майбутнє чекає на дитину військовополоненої? Чи не розлучать їх? Та, на превелике полегшення всіх українців, Мар’яна потрапила у списки на обмін і повернулася додому 21 вересня 2022 року, разом з іншими звільненими захисниками. Невдовзі вона народила доньку. Життя перемагає смерть.

Стартова ціна – 40 000 гривень

Оркомітет “Еспресо. Вибір читачів” оголосив переможця у номінації “Література для дорослих”

Уперше за часи незалежності українці почали читати більше книг рідною солов’їною. Це результати досліджень Інституту книги за минулий рік.

Зі свого боку, і книжкова премія “Еспресо. Вибір читачів” уже п’ятий сезон поспіль залучає великих та маленьких співвітчизників до читання саме української книги. Як результат – більше семи тисяч читачів взяли участь в голосуванні за улюблену книгу.

У ювілейному сезоні три книги змагалися за звання найкращої, за версією українських читачів. Поетична збірка “Псалом авіації” Сергія Жадана, “Радіо Ніч” Юрія Андруховича та “20+1, або Земля мертвих” Павла Вольвача.

Ще не так давно оргкомітет отримав тисячі заповнених анкет з коментарями українських, йорданських та норвезьких читачів. Хоч війна і зіпсувала плани книжкової премії, утім, організатори вже нарешті готові оголосити ім’я переможця:

Юрій Андрухович – переможець премії в номінації “Література для дорослих”.

За словами письменника, нині війна – це час, щоб творити своє. Час для збагачення українців своєю рідною літературою.

Детальніше

Оркомітет “Еспресо. Вибір читачів” оголосив переможця у номінації “Література для підлітків”

Більше шести з половиною тисяч підлітків з усієї України віддали свої голоси за книгу-фаворита премії “Еспресо. Вибір читачів”.

Історії про відьмацькі чари, язичницьких богів та прадавні мандрівки стали кращими в 5-ому, ювілейному сезоні премії. Читали їх і в Україні, і за кордоном.

Це книги “Заклятий меч” Володимира Аренєва,”Мандрівний цирк сріблястої пані” Наталії Довгопол та “Вітрова гора” Анни Багряної.
Бібліотекарі навіть розробляли спеціальні інструкції для голосування за книгу-фаворита. А їхні читачі просто змітали з полиць примірники.

Оргкомітет отримав тисячі заповнених анкет від читачів номінації “Література для підлітків”. Там вони поділилися своїми враженнями від прочитаного, критикували та захоплювалися українською книгою. Через вторгнення ерефії в Україну оргкомітет премії вирішив перенести церемонію нагородження. Утім, вже зараз організатори готові оголосити ім’я переможця.

Головна нагорода книжкової премії вже прямує до видавництва «Наш формат» та до авторки книги-переможниці Анни Багряної. А сама письменниця зазначає, що продовжуватиме писати для підлітків за кордоном, де зараз вона і перебуває. Адже зараз юні українці неабияк потребують якісної вітчизняної літератури.

Детальніше

Оргкомітет “Еспресо. Вибір читачів” оголосив переможця у номінації “Література для дітей”

Книжкова премія “Еспресо. Вибір читачів 2021” стала наймасштабнішою за 5 років існування.

У конкурсі взяла участь майже 21 тисяча українців. Серед них: близько 7 тисяч – діти.

Експертне журі премії обрало лише три книги-фіналісти в номінації “Література для дітей”.

Це “Загублені в таборі” Насті Музиченко про містичну подорож в гірському таборі, “Олекса Довбуш. Таємниця Сили” Василя Карп’юка про опришківську ватагу та “Морськосвинський детектив” Івана Андрусяка про ласуна Жерара. Три місяці маленькі українці обирали свого улюбленого автора та книгу. А наші незалежні спостерігачі з Baker Tilly слідкували за голосуванням.

За улюблену книгу голосували діти не лише з України, а й далекого зарубіжжя: Норвегії та Йорданії. Окрім того, завдяки спільним зусиллям громадської організації “Демфорум” і телеканалу “Еспресо” кількість бібліотек-учасників премії зросла до 625-ти. Натомість повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило життя усіх громадян. Але, завдяки нашим Збройним силам українці продовжують жити, вчитися, працювати і читати. І незважаючи на складнощі, оргкомітет книжкової премії все ж оголосив переможця.

Переможець Іван Андрусяк поділився з нами, що був впевнений у своїй перемозі. Адже він також працював як редактор з іншими книгами-фіналістами премії. Тому перемога однієї з них означала б перемогу і для нього.

Поки нагорода вже прямує до свого власника, Іван Андрусяк продовжує дивувати малечу своїми історіями. Автор за цей час встиг видати нову книгу “Жерар – партизан”. За словами письменника, ця книга неабияк важлива зараз, адже дітям потрібно вміло розповідати про війну.

Детальніше

Канадський подарунок Україні: 13 грудня у Ізюмі виступив видатний піаніст Даріус Мажинтас

Даріус Мажинтас зіграв композиції на деокупованій Харківщині із циклу «Наївна музика» українського композитора Валентина Сильвестрова.

13 грудня 2022 року Кременецька гора в Ізюмі була вкрита туманом, але навіть він не міг приховати пошкодження, яких завдала російська агресія та окупація пам’яткам сакрального мистецтва – половецьким бабам та цілому місту.

Пан Мажинтас одягає темний урочистий одяг, чорний бронежилет, де поруч нашивки із синьо-жовтим та канадським прапорами, дозволяє собі лиш рукавиці і близько години у мряці, вогкості при температурі всього +5 виконує сучасну українську класику. Він обрав, пропустив через себе і понад місяць практикував ці мелодії.

“З початком війни я став більше цікавитися саме українською культурою, так відкрив для себе Сильвестрова. В його музиці – вся Україна, її природа та люди” – сказав маестро Мажинтас. Він прибув до Ізюма напередодні та провів ніч з командою у старовинному погребі, котрий під час воєнних дій та окупації слугував укриттям для понад 60-ти мешканців міста.

Фундація «Looking at the Stars» – канадська благодійна організація з Торонто дарує класичну музику у виконанні перших у своєму класі виконавців тим, хто цього найбільше потребує, але найменше очікує.

26 квітня Фундація «Looking at the Stars» подарувала Україні перший концерт класичної музики – в пам’ять про загиблих у зруйнованому місті Ірпінь – а 13 грудня вони знову вклонилися полеглим і надихнули живих у місті Ізюм.

“Від імені ради директорів вдруге вручено символічний подарунок класичної музики – любові, поваги та захоплення – стійкому та героїчному українському народу, який невтомно та самовіддано бореться зі злою російською агресією. Я впевнений, що класична музика – наша єдина зброя – може бути такою ж потужною, як HIMARS. Це ще більше відродить стійких українців і знищить психіку та мораль агресора. – зазначає Дмитро Кановіч, засновник і генеральний директор Фундації «Looking at the Stars». – Ми завдячуємо Україні кожним днем і хвилиною нашого мирного існування, зі смиренням і гордістю маємо можливість сказати «дякую» від щирого серця. Слава Україні та українському народу!”

“Музика не може нівелювати руйнування, але вона гоїть рани. Цією акцією ми привертаємо увагу до культурних втрат, яких зазнає світова культурна спадщина внаслідок російської агресії в Україні. Ми демонструємо, наскільки нищівна війна ведеться проти українського народу і нашої культури. У глобальному контексті – користуємося увагою світі, щоб сьогодні вийти із тіні російської культури”, – говорить Ярина Ясиневич, співорганізаторка акції, керівниця «Демфоруму».

Даріус Мажинтас щоразу вражений стійкістю українців та їх здатністю зберігати людяність і творити добро навіть у найтемніші часи. Прикладом такої стійкості є волонтерський рух Ізюма.

Сергій Штанько, який всю окупацію залишався в рідному місті, допоміг із організацію перформансу, відзначає з надією на відновлення: “Важливим є і щоденна допомога містянам, і привернення уваги до культурного спадку Ізюма”.

Виступ організовано та профінансовано зусиллями канадської Фундації «Looking at the Stars», за сприяння в Україні ГО «Всеукраїнський демократичний форум”, волонтерської ініціативи «Народ-військо» та Ізюмської громади.

Світлини Євген Котенко, Looking at the Stars Foundation

Довідково

Фундація «Looking at the Stars»

Зареєстрована 2016 року федеральна благодійна організація та базується в Торонто. Місія організації – дарувати класичну музику світового класу тим організаціям та установам, члени яких не можуть відчути живу класичну музику у традиційній обстановці, або тим, хто не має доступу до традиційних місць.

https://lookingatthestars.org/

ГО ”Всеукраїнський демократичний форум”

Громадська організація, яка сприяє всебічному розвитку української культури, міжнародній співпраці в сфері культури та міжкультурного діалогу, розвитку медійного середовища в Україні, професійних навичок журналістів, збільшенню якісного контенту, створенню умов для задоволення і захисту законних, соціальних, творчих, національно-культурних, економічних, правових та інших інтересів своїх членів та суспільства. А в часі війни здійснює волонтерські та гуманітарні ініціативи.

https://demforum.org/

Даріус Мажинтас – Віце-президент і художній керівник канадської Фундації «Looking at the Stars» у Європейському Союзі.

Завдяки своїй винятковій музичній чуйності та таланту, а також чарівним формам виразу та унікальним інтерпретаціям Даріус Мажинтас вже здобув визнання Литовської Республіки. Випускник Литовської академії музики і театру, лауреат численних національних та міжнародних музичних конкурсів.

До переліку музичних фестивалів, в яких піаніст брав участь, увійшли Aspen Music Festival, Westchester Piano Festival (США), Summerakademie (Німеччина) та Holland Music Session (Нідерланди).

У 2013-2014 роках обіймав посаду заступника міністра культури Литовської Республіки. Пан Мажинтас дав успішні концерти в великих залах світу, таких як Берлінська філармонія, Карнегі-холл у Нью-Йорку та Лондонський Вігмор-холл.

Піаніст записав кілька альбомів, у тому числі сольний альбом 2011 року з творами Баха, Бетховена, Скрябіна.

У 2020 році пан Мажинтас приєднався до «Looking at the Stars» як Віце-президент і художній керівник в Європейському Союзі та успішно відіграв свій перший пілотний концерт у литовській в’язниці

4 грудня відбулася презентація українського перекладу книги Станіслава Вінценза “Діалоги з совєтами” у Львові

4 грудня 2022 року у рамках Міжнародного форуму Центральної та Східної Європи Via Carpatia “Культура: випробування війною” у Домі Франка у Львові відбулася презентація українського перекладу книги Станіслава Вінценза “Діалоги з совєтами” (видавництво “Апріорі”, переклад Олеся Герасима, передмова Андрія Павлишина)

“Свою книгу видатний польський письменник Станіслав Вінценз писав після Другої Світової війни у еміграції. У ній він відтворив та осмислив свій досвід у 1939 — 1941 роках — прихід “совєтів”, свій арешт як представника “класового ворога” (родина Вінцензів володіла невеликим підприємством), звільнення з ув’язнення у Станіславові (сучасний Івано-Франківськ), масові прохання односельчан — українських селян, втечу через кордон до Угорщини, воєнні поневіряння…“, – розповідає автор передмови Андрій Павлишин.

“Діалоги з совєтами” Станіслава Вінценза перекладена відомим львівським перекладачем Олесем Герасимом – актуальна для нашого сьогодення.

“Станіслав Вінценз був дуже цікавою фігурою — закоханий водночас у античну культуру і в Гуцульщину, яка стала тлом і центральним образом його тетралогії “На високій полонині”, – додає пан Олесь Герасим.

Книга була видана за сприяння народного депутата України Миколи Княжицького та ГО “Всеукраїнський демократичний форум”.

Окрім цього, у Домі Франка 4 грудня 2022 року вже вп’яте було вручено українську Премію імені Станіслава Вінценза «За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів» волонтерці, доброволиці, парамедику, командиру підрозділу «Янголи Тайри» Юлії Паєвській (Тайрі).

Організатори
Всеукраїнський демократичний форум, ГО “Верховина — квітка Карпат”, Дім Франка у Львові, телеканал Еспресо

Фото Наталія Ясиневич

Сюжет телеканалу Еспресо про презентацію книги за посиланням

Вручено премію імені Станіслава Вінценза “За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів” у рамках Форуму Центральної та Східної Європи Via Carpatia “Культура: випробування війною”

Цьогорічну премію імені Станіслава Вінценза “За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів” отримала волонтерка, доброволиця, парамедикиня, командирка підрозділу “Янголи Тайри” – Юлія Паєвська “Тайра”.

“Колись мені в руки потрапила цікава пам’ятка східної медицини. Там була одна фраза, що на світі немає нічого, що не може стати ліками. Розмірковуючи про це, я подумала, що є ще одна річ, яка підходить під ці критерії. У світі немає нічого, що не могло б стати зброєю. В першу чергу для мене зброя – це культура. Як і ліки, – поділилася парамедикиня Юлія Паєвська “Тайра” під час вручення премії Вінценза у рамках Via Carpatia. – Нехай же культура стане нашою зброєю, а зброя – ліками проти московської чуми. І нехай ці дві речі являть світу велич і красу української душі”.

Свою премію Юлія Паєвська присвятила зокрема і закатованому окупантами дитячому письменнику Володимиру Вакуленку.
“Нещодавно в Ізюмі знайшли тіло Володимира Вакуленка, вбитого окупантами. Це дитячий письменник… Я не думаю, що я достойна цієї великої премії. Але я це приймаю як велику честь і присвячую її Володимиру Вакуленку і всім діячам культури, які були замордовані і вбиті московськими окупантами”, – сказала Тайра.

“Коли ми задумували цю премію, нам дуже хотілося, щоб ми усвідомили важливість двох речей. Перше, це звичайно – демократія. Бо те, що відбувається зараз – це очевидно боротьба проти знищення України імперським центром, але це теж насправді початок світової війни авторитаризмів проти демократії, – зазначив Микола Княжицький під час вручення премії імені польського письменника, перекладача Станіслава Вінценза. – Ми покликані поставити край авторитаризму у світі. Ми як українці, як нація. Як нація, яка вміє любити, як нація, яка завжди розуміла, що таке демократія, упродовж всієї своєї історії. Бо демократія для нас – це ще й свобода кожного, і ми не випадково назвали цю премію іменем Станіслава Вінценза”.

Премію Станіслава Вінценза “За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів” вп’яте присуджують на Форумі Центральної та Східної Європи Via Carpatia.

Церемонія нагородження відбулася у Домі Франка у Львові. Цьогорічна премія передовсім про те, як українці ставлять край авторитаризму в Україні і у світі.

Переглянути сюжет телеканалу Еспресо про вручення премії можна за посиланням

Організатори:

ГО “Всеукраїнський демократичний форум”, ГО “Верховина – квітка Карпат”, Дім Франка у Львові, телеканал Еспресо.

Фото: Наталія Ясиневич